Використання відходів деревообробної промисловості в керамічній технології

Анотація

На основі виникнення гострої для всього світу проблеми накопичення відходів у навколишньому середовищі було проведено дослідження у напрямку їх утилізації шляхом використання як сировинної складової. Оскільки відходи деревообробного виробництва, а саме: деревна тирса та деревна зола, є за офіційними стандартами безпечними, тому вони застосовуються в якості сировинної добавки, що вигорає, у технології керамічних будівельних матеріалів. Дана технологія дає можливість зменшити споживання мінерально-сировинних та енергетичних ресурсів, зменшити собівартість продукції та позитивно впливати на фізико-механічні властивості керамічного черепка (під час випалу виділяється вуглекислий газ, що сприяє економії енергії та утворенню пор).

Отримана залежність впливу дисперсності поротвірної добавки (тирса) на механічні характеристики керамічного виробу з легкоплавкої помірно пластичної глини при різних температурах випалу. Збільшення дисперсності добавок, що вигорають (від 5 до менше 1 мм), і температури випалу (від 950 до 1050 °С) зразків зменшують розміри пор черепку, що призводить до зменшення щільності і збільшення міцності (в середньому від 6 до 14 МПа). Найкращий показник міцності, що має значення 16,3 МПа, має матеріал із 10 % вмістом добавки тирси дисперсністю до 1 мм при температурі випалу 1050 °С, діаметр частинок природної глинистої сировини до 1 мм. Оптимальна міцність зразків досягається при використанні сировинної суміші і добавок зі співвідношенням розміру частинок 1:1. Міцність зразків з включеними відходами деревообробних підприємств, що становить 16,3 МПа, не поступається виробам з виключно природної сировини (без тирси міцність на стиск будівельної кераміки становить від 7,5 до 35 МПа), що дає підстави на продовження досліджень з використання відходів деревообробки у керамічному виробництві.