INTEGRATED METHODOLOGY FOR TRACING OIL SLICKS USING SENTINEL-1 AND SENTINEL-2 DATA: BACKWARD MODELLING, METEOROLOGICAL CORRECTION, AND VISUALIZATION ANALYSIS

Владислав БАЛІНСЬКИЙ; Руслан ГАВРИЛЮК; Віталій ГУЛЕВЕЦЬ; Міхаела ТІМОФТІ

doi:10.20535/EHS2710-3315.2025.332100

Автор(и)

Владислав БАЛІНСЬКИЙ Національний екологічний центр України, Україна https://orcid.org/0009-0007-5036-7897
Руслан ГАВРИЛЮК Інститут геологічних наук Національної академії наук України, Україна https://orcid.org/0000-0002-6465-9440
Віталій ГУЛЕВЕЦЬ Міжрегіональна академія управління персоналом, Україна https://orcid.org/0009-0002-6311-6652
Міхаела ТІМОФТІ Університет Нижнього Дунаю у м. Галац, Румунія https://orcid.org/0000-0003-2876-9500

DOI:

https://doi.org/10.20535/EHS2710-3315.2025.332100

Ключові слова:

розлив нафти, морська акваторія, екологічний моніторинг, Sentinel-1, Sentinel-2, зображення з радаром синтезованої апертури (SAR), темна зона, моделювання дрейфу, метеокорекція, дистанційне зондування Землі

Анотація

Сучасні супутникові системи, такі як Sentinel-1 (радар з синтезованою апертурою, SAR) і Sentinel-2 (оптичний спектр), надають цінні інструменти для виявлення просторової морфології морських забруднень, зокрема темних зон на зображеннях SAR, що вказують на тонкі поверхневі плівки або емульговані шари нафтопродуктів. На відміну від традиційного виявлення розливів, локалізація підводного джерела забруднення вимагає зворотного аналізу траєкторій з урахуванням вітрових та гідродинамічних умов. У цьому дослідженні представлено інтегровану методику зворотного трасування нафтових шлейфів, що поєднує аналіз супутникових знімків, моделювання вертикального підйому частинок та корекцію вектора дрейфу на основі даних Meteoblue. Особливу увагу приділено порівняльній оцінці скриптів візуалізації EO Browser, які використовуються для покращення виявлення поверхневих плівок і підвищення співвідношення сигнал/шум на знімках Sentinel-1 та Sentinel-2. Методика була протестована на прикладі інциденту з танкером «Волгонєфть» у північно-західній частині Чорного моря (грудень 2024 року). Результати демонструють придатність цього підходу для оперативної локалізації джерел забруднення в умовах обмеженої видимості, складної геополітичної ситуації або воєнного конфлікту.